Rothko

Картини як драма

Трагедія, екстаз і приреченість

Марк Ротко (1903–1970) уникав інтерпретацій і класифікацій, виступаючи за абсолютну свободу самовираження митця. Хоча його вважають ключовою фігурою абстрактного експресіонізму, що сформувався в Нью-Йорку, Ротко відкидав цей ярлик і наголошував на важливості «довершеного досвіду між картиною і глядачем».

Після періоду фігуративного живопису він створив свій впізнаваний стиль — полотна з великими блоками насиченого кольору: червоного, жовтого, охристого, бордового, чорного чи зеленого. У цих мерехтливих, пульсуючих кольорових полях, за словами Ротка, не було відмови від людської фігури — її замінили символи та форми. Саме вони, на його думку, містили всю трагедію людського існування. Водночас художник надавав глядачеві ключову роль — він вірив у здатність чутливої людини оживити твір і наповнити його новими сенсами. «Картина живе завдяки спілкуванню — вона розширюється і оживає в очах уважного спостерігача», — говорив він.

Ця книга проводить через ранні етапи творчості Ротка до його відомих кольорових полів, знайомлячи з інтелектуальним і емоційним напруженням його інтимного та революційного мистецтва.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________

Pictures as drama

Tragedy, ecstasy, and doom

Resisting interpretation or classification, Mark Rothko (1903–1970) was a prominent advocate for the artist’s consummate freedom of expression. Although identified as a key protagonist of the Abstract Expressionist movement, first formed in New York City, Rothko rejected the label and insisted instead on “a consummated experience between picture and onlooker.”

Following a repertoire of figurative works, Rothko developed his now iconic canvases of bold color blocks in red, yellow, ochre, maroon, black, or green. With these shimmering, pulsating color masses, Rothko stressed that he had not removed the human figure but rather put symbols or shapes in its place. These intense color forms contained all the tragedy of the human condition. At the same time, Rothko explicitly empowered the viewer in the expressive potential of his work. He believed “A picture lives by companionship, expanding and quickening in the eyes of the sensitive observer.”

From his early development through to his most famous color fields, this book introduces the intellect and influence of Rothko’s dramatic, intimate, and revolutionary work.