Dadaism

Антисенс

Абсурд проти системи

Виникнувши на тлі жорстокості Першої світової війни, революційний рух дадаїзму взяв за відправну точку відразу до істеблішменту. Від 1916 року і до середини 1920-х митці в Цюриху, Кельні, Ганновері, Парижі та Нью-Йорку розпочали радикальну атаку на політику, соціальні цінності та культурну покору, які, на їхню думку, сприяли розгортанню нищівного конфлікту.

Дадаїсти не дотримувалися єдиного стилю, натомість їх об'єднувало бажання зруйнувати суспільні й мистецькі стандарти, замінивши логіку та раціональність абсурдом, хаосом і випадковістю. Вони експериментували з театром, грою, горловими звуками, колажем, фотомонтажем, технікою випадку й, звісно, "редімейдами" — найскандальнішим з яких став пісуар Фонтан (1917) Марселя Дюшана. Для дадаїстів зовнішній вигляд роботи мав другорядне значення — перш за все вона була носієм ідеї й протесту. У цьому сенсі дадаїзм став важливим попередником концептуального мистецтва.

Це видання знайомить із ключовими творами найвідоміших представників руху, зокрема Трістана Тцари, Марселя Дюшана, Ганни Гьох, Курта Швіттерса, Франсіса Пікабіа та Ман Рея. Воно розкриває сутність цього вибухового, субверсивного та принципового явища ХХ століття, що залишило по собі довгу мистецьку тінь.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________

Anti-Meaning

Absurdity against the establishment

Emerging amid the brutality of World War I, the revolutionary Dada movement took disgust with the establishment as its starting point. From 1916 until the mid-1920s, artists in Zurich, Cologne, Hanover, Paris, and New York launched a radical assault on the politics, social values, and cultural conformity which they regarded as complicit in the devastating conflict.

Dada artists shared no distinct style but rather a common wish to upturn societal structures as much as artistic standards and to replace logic and reason with the absurd, chaotic, and unpredictable. Their practice encompassed experimental theater, games, guttural sound-making, collage, photomontage, chance-based procedures, and the “readymade,” most notoriously Marcel Duchamp’s urinal, Fountain (1917). Throughout, the Dadaists considered the visual appearance of their work secondary to the ideas and critiques it expressed. In this sense, Dada may be seen as a fundamental precursor to conceptual art.

With a selection of key works from some of the most famous proponents of Dada such as Tristan Tzara, Marcel Duchamp, Hannah Höch, Kurt Schwitters, Francis Picabia, and Man Ray, this book introduces this urgent, subversive, and determined 20th-century movement and its lasting influence on modern art.